Ржищів. Лиса гора.

 Лиса гора.

Колись напроти Ржищева, на лівому березі Дніпра, стояло село Гусинці. В 1971 році почалося будівництво Канівської ГЕС і село було затоплене водами Дніпра. Канівське водосховище тягнеться від Українки до Канева на 130 км, ширина його 8 км, а глибина сягає 21 метра. Під водою опинилися сотні га землі і десятки населених пунктів. На місці Гусинців залишилося кілька островів посеред ріки. На одному з них стоїть вціліла Спасо-Преображенська церква (див. Ржищів. Затоплена церква). На іншому – високий піщаний пагорб, котрий був найвищою точкою села. Ім’я йому Лиса гора. 

Лисі – себто, позбавлені рослинності – гори здавна вважаються енергетичними центрами, місцями сили і улюбеними об’єктами відьомських шабашів. Ржищівська Лиса гора не виключення. Тим більше, що розташована вона, як кажуть, на одному мередіані з єгипецькими пірамідами. Ще подейкують знаючі люди, що бажання, загадане на вершині цієї гори рано чи пізно збувається.

Ясна річ, що Лиса гора має свою потаємну легенду. За свідченнями старожилів, ще дві тисячі років тому назад верхівка і схили гори були вкриті дрімучим лісом. Там проживала красуня Мавка, дике і чарівне створіння в жіночій подобі. Щира і боязка, вона не знала людей, аж поки в лісові нетрі не забрів київський князь Володимир з гриднями. Гнали вони дикого вепра, а натрапили на Мавку. Кажуть, що жінки закохуються з першого погляду, а чоловіки – при першій можливості. Не був винятком і князь Володимир. Маючи кілька дружин і повен гарем наложниць, він, однак, не проминув і лісову красуню, звелівши полонити її і доставити в Київ. Проте, це було легше сказати, аніж виконати. Мавка подерлася на найвище у лісі дерево. Гридні за нею. На самому вершечку раптом обломилася гілка і лісова красуня упала та й розбилася об гостре каміння. Тоді розлютований Володимир вирішив покарати гору і наказав викорчувати всі дерева навкруг. Відтоді, як розповідають старожили, на горі нічого не росте, схили її вкрилися піском, а тому і звати її стали Лисою горою. Ще кажуть, що душа Мавки разом з подругами раз у рік, на повнолуння, прилітає на Лису гору. І тоді цілу ніч на вершині горять вогні, лунають пісні і триває бенкет. Хто в цей час потрапить на гору, той навік залишається у Мавки в гостях. Християни прозвали такі ігрища відьмацьким шабашем. Серед туристів історію місцевої Мавки мало хто знає, тому вважають Лису гору не відьмацьким пристанищем, а місцем енергетичної сили і здійснення бажань. Як воно є насправді, вирішувати вам, бо в цьому складному випадку автор книги бути вашим порадником не береться.

Добратися до Лисої гори можна тільки водою. Якщо ви не маєте власного човна, не біда. Варто вийти на берег Дніпра в районі пристані і місцеві рибалки за невелику плату доправлять вас туди. Під час подорожі дніпровськими плавнями ви отримаєте окрему насолоду від цієї прогулянки. Головне - не забудьте домовитися, щоб вас забрали назад.