До промульгації(1) даного твору мене спонукало уповільнення процесу ад августа пер ангуста, котре все чіткіше відслідковується в нашій літературі. Вузьке маємо, високого ні. Як справедливо зауважує В. Єшкілев: "Нове переважно виникає як чергова спроба верифікації архетипу задля підтвердження наративної та етичної гармонії логоцентричного простору"(2). Причиною цього, як на мене, є графоманство, котре привело до дисменореї(3) в сучасному літпроцесі.
Загальновідомо, що графоманство залягає в абіотичній сфері, де аберація сприймається як сама істина. А відсутність у голові графомана лярду(4) і порушення функції ньяя робить його навіть небезпечним, змушуючи розглядати вищеозначену особу вже не як хоббіта(5), а як важкохворого пацієнта.
"Можливо, – каже І. Бондар–Терещенко, – все повищесказане, легітимізуючи подібне містичне світобачення, наново утверджує єдність сакрального і профанного у цьому світі"(6). Може, й так у контексті цілого. Але ж мова йде не про юнацьку гебефренію! Клінічні дослідження підтверджують у графомана гемералопію особи, що не дає йому можливості об'єктивно оцінити власні потуги. Не можу згодитися з А. Підпалим, котрий пише: "Зрозуміло, що відповідна доза радикалізації призводить до естетики межових ситуацій"(7). Які межові ситуації при гемералопії! До того ж, процес ускладнюється синдромом Віпера–Мегарі(8), котрий додає графоману титанічної працездатності. А це взагалі виводить з кругообігу питання суперечки.
Характерним для графоманії є здатність пацієнта бачити над власною головою гало. В цьому випадку деякі редактори закупорюють графоману гастропору. Однак це малоефективно, бо хворий, як правило, здатен продукувати сам в себе. Більш дійовим є ексцитативний дефетизм, та ми не можемо зупинитися на цьому методі в зв'язку з обмеженими розмірами статті. Скажемо лише, що при успішній терапії рефлективне гало змінюється сцинтиляцією, а згодом і зовсім зникає. Водночас, при появі деменції особу слід негайно здати до божевільні, супроводивши фразою: "Гак ітур ад астра"!(9).
Епідемічних форм набирає графоманство при створенні в групах ризику так званих літстудій. Воно швидко переходить до автоміксису(10), що породжує літерально вербалізм(11). Іноді графоманія приймає форму дипсоманії, яка, воленс–ноленс, з часом проліфікує у хронічну абісофілію. При цьому графоман в'яло екструзує сенсибельні відходи творчості на поверхню, мало переймаючись їх подальшою долею. В пуерперальному(12) стані графоман стає неприродно веселим, переживаючи солодкий стан рахам–лукуму.
При наявності таких і подібних симптомів необхідне застосування кардинальних заходів. В крайніх випадках застосовують переміщення графомана в афотичну зону шляхом більмування очних яблук. З іншого приводу, але мудро висловився І.Бондар–Терещенко. "Таким чином, – пише він, – за допомогою "стьобу" відбувається дистанціювання "книжкових" моделей від комунікативної сфери масових "ревю"(13). Дійсно, що після подібних заходів графоман навіки дистанціюється від пера і паперу.
І ультима раціо. При діагностиці графоманства треба виключити через атрибуцію кампіляторство, яке потребує заходів, адекватних лікуванню клептоманії, а під час реконвалесценції для маноцитинування слід дати можливість графоману ліквідувати лізигенну порожнину в його душі.
Арс льонга, віта бревіс!
Діксі.
Примітки.
1. Промульгація – обнародування державного акту. Цим підкреслюється важливість піднятої проблеми.
2. Класики жанру не перекладаються.
3. Дисменорея – тут: порушення закономірної циклічності в розвитку літератури.
4. Лярд (анг.) – топлене свиняче сало.
5. Хоббіт – людина, вражена яким-небудь хоббі.
6. Див. п. 2.
7. Див. п. 2.
8. Віпер – перекидач рудних вагонеток; Мегарі (араб.) – одногорбий верблюд.
9. Гак ітур ад астра (лат.) – ось стежка до слави.
10. Автоміксис – самозапліднення.
11. Вербалізм – марнослів'я; намагання приховати за великою кількістю наукових термінів відсутність глибоких знань і серйозної думки. Див. цю статтю, а також кращі твори класиків жанру.
12. Пуерперальний – післяпологовий.
13. Див. п. 2.
* * *
Загальновідомо, що графоманство залягає в абіотичній сфері, де аберація сприймається як сама істина. А відсутність у голові графомана лярду(4) і порушення функції ньяя робить його навіть небезпечним, змушуючи розглядати вищеозначену особу вже не як хоббіта(5), а як важкохворого пацієнта.
"Можливо, – каже І. Бондар–Терещенко, – все повищесказане, легітимізуючи подібне містичне світобачення, наново утверджує єдність сакрального і профанного у цьому світі"(6). Може, й так у контексті цілого. Але ж мова йде не про юнацьку гебефренію! Клінічні дослідження підтверджують у графомана гемералопію особи, що не дає йому можливості об'єктивно оцінити власні потуги. Не можу згодитися з А. Підпалим, котрий пише: "Зрозуміло, що відповідна доза радикалізації призводить до естетики межових ситуацій"(7). Які межові ситуації при гемералопії! До того ж, процес ускладнюється синдромом Віпера–Мегарі(8), котрий додає графоману титанічної працездатності. А це взагалі виводить з кругообігу питання суперечки.
Характерним для графоманії є здатність пацієнта бачити над власною головою гало. В цьому випадку деякі редактори закупорюють графоману гастропору. Однак це малоефективно, бо хворий, як правило, здатен продукувати сам в себе. Більш дійовим є ексцитативний дефетизм, та ми не можемо зупинитися на цьому методі в зв'язку з обмеженими розмірами статті. Скажемо лише, що при успішній терапії рефлективне гало змінюється сцинтиляцією, а згодом і зовсім зникає. Водночас, при появі деменції особу слід негайно здати до божевільні, супроводивши фразою: "Гак ітур ад астра"!(9).
Епідемічних форм набирає графоманство при створенні в групах ризику так званих літстудій. Воно швидко переходить до автоміксису(10), що породжує літерально вербалізм(11). Іноді графоманія приймає форму дипсоманії, яка, воленс–ноленс, з часом проліфікує у хронічну абісофілію. При цьому графоман в'яло екструзує сенсибельні відходи творчості на поверхню, мало переймаючись їх подальшою долею. В пуерперальному(12) стані графоман стає неприродно веселим, переживаючи солодкий стан рахам–лукуму.
При наявності таких і подібних симптомів необхідне застосування кардинальних заходів. В крайніх випадках застосовують переміщення графомана в афотичну зону шляхом більмування очних яблук. З іншого приводу, але мудро висловився І.Бондар–Терещенко. "Таким чином, – пише він, – за допомогою "стьобу" відбувається дистанціювання "книжкових" моделей від комунікативної сфери масових "ревю"(13). Дійсно, що після подібних заходів графоман навіки дистанціюється від пера і паперу.
І ультима раціо. При діагностиці графоманства треба виключити через атрибуцію кампіляторство, яке потребує заходів, адекватних лікуванню клептоманії, а під час реконвалесценції для маноцитинування слід дати можливість графоману ліквідувати лізигенну порожнину в його душі.
Арс льонга, віта бревіс!
Діксі.
Примітки.
1. Промульгація – обнародування державного акту. Цим підкреслюється важливість піднятої проблеми.
2. Класики жанру не перекладаються.
3. Дисменорея – тут: порушення закономірної циклічності в розвитку літератури.
4. Лярд (анг.) – топлене свиняче сало.
5. Хоббіт – людина, вражена яким-небудь хоббі.
6. Див. п. 2.
7. Див. п. 2.
8. Віпер – перекидач рудних вагонеток; Мегарі (араб.) – одногорбий верблюд.
9. Гак ітур ад астра (лат.) – ось стежка до слави.
10. Автоміксис – самозапліднення.
11. Вербалізм – марнослів'я; намагання приховати за великою кількістю наукових термінів відсутність глибоких знань і серйозної думки. Див. цю статтю, а також кращі твори класиків жанру.
12. Пуерперальний – післяпологовий.
13. Див. п. 2.
* * *
