Михайло Карасьов

 

СТЕЖКАМИ ТРИПІЛЬСЬКОГО КРАЮ

Туристичний путівник

(фрагменти)

 

1.     Вступ.

 

Один з мудреців нашого світу, Альберт Ейнштейн, любив повторяти: «Життя ‒ це як їзда на велосипеді. Щоб не впасти, ти мусиш рухатися». Отож, коли ми візьмемо за основу цей принцип, нам залишиться одне ‒ вибрати напрямок руху. І саме тут у пригоді стане довідник, котрий ви щойно  відкрили. Він не лише підкаже, куди рухатися, а й зробить вашу мандрівку корисною і не без моралі.

Трипільська земля, яка сьогодні об’єднана в територіальну громаду Українки, унікальна в туристичному плані. Тут відкрито одну з найдавніших цивілізацій світу ‒ трипільську культуру. Саме звідси простяглися на десятки кілометрів легендарні Змійові вали. Повз дніпровські кручі дві тисячі років тому пливли лодії Христового апостола Андрія Первозваного, несучи слов’янам нову віру і нове розуміння життя. В порту стародавнього Витича формувалися флотилії Київської Русі перед торговими чи воєнними походами на Візантію. На берегах Стугни руські князі в лютій січі перепиняли шлях грабіжницьким набігам печенігів та половців. Карбували свій слід в історії краю козацькі загони Северина Наливайка та полки Богдана Хмельницького. А сто років тому в навколишній окрузі відчайдушно боровся проти російських більшовиків уродженець Трипілля отаман Зелений.

Ця земля знала і лихоліття радянського голодомору, і жахи «обухівського Бабиного яру» часів фашистської окупації, і сталінські гоніння на інакомислячих. Та, попри всі трагічні сторінки історії, дух вольності і непокори відроджується тут в кожному новому поколінні і живе до сьогодні.  Ще в радянські часи молоді хлопці з с. Халеп’я нагнали страху на місцеву владу, піднявши жовто-блакитний стяг на трубі сільської котельні. Жителі краю стояли біля витоків нашої незалежності, створивши одну з перших в Україні організацій Народного Руху. Чи не кожна сім’я або безпосередньо, або волонтерською допомогою доторкнулася до подій Помаранчевої революції та Революції гідності. Громада Українки пишається своїми синами, котрі ціною життя тримають тепер оборону від путінської агресії на Сході.

Чимало перших величин української літератури, живопису, музики жили і творили на цій древній землі, чимало живуть і творять сьогодні. Тож рушаймо стежками Трипільського краю. Адже, як казав великий Альберт Ейнштейн: «Найпрекрасніше відчуття ‒ це відчуття незвіданого». 

 

================

 

  Змійові вали

 

1.    Характеристика туристичного об’єкта.

 

Змійові вали ‒ це штучні земляні споруди, насипані хліборобами лісостепової зони для захисту своїх земель від набігів кочівників степу. Тягнулися вони двома оборонними лініями по річках Рось і Стугна. До нашого часу від валів збереглися лише окремі відтинки. Тому й досі пошуки їх розташування сповнені загадковості, домислів та суперечок.

Те, що Змійові вали проходили трипільською землею, сумнівів не викликає. Маємо згадки про це ще в Нестора-літописця. Як свідчать дослідники Київщини, стугнянська група земляних укріплень простягалася трьома лініями і кількома відрогами. Починалися вони над Дніпром, біля Трипілля, і розходилися: північна лінія ‒ лівим берегом Стугни на Васильків; середня ‒ правим берегом Стугни на Митницю, що між Фастовом та Васильковом; південна ‒ лівобережжям р. Красної на Обухів, Григорівку, Германівку, Вільшанку, Фастів (див. Карта).

Цілком можливо, що цей третій вал проходив сучасною дорогою із Трипілля до траси Київ-Кагарлик і, перетнувши трасу, йшов далі, в район Фастова. На це є кілька переконливих доказів. Карта, складена відомим істориком 19 століття, професором Київського університету Володимиром Антоновичем, як і карти наступних дослідників Змійових валів аж до авторитетної Української Радянської Енциклопедії, однозначно вказують, що проходив вал між селом Дерев’яна і містом Обухів. Судячи з місцевості, по іншому пройти він і не міг. Та ще більш переконливою є народна пам’ять, яка виявилася міцнішою, аніж сама споруда. За трасою Кагарлик-Київ шлях повз Германівку місцеві жителі ще й тепер називають Валом.

Сьогодні вал являє собою звичайну асфальтовану автомобільну дорогу. І лише насип, по якому вона проходить, нагадує нам, що саме тут легендарний Микита Кожум’яка орав Змієм межу, за яку кочівникам потикатися було зась. 

Обабіч трипільського шляху на вас чекає ще кілька історичних місцин ‒ Козарів шпиль, де проживав козак Обух; урочище Розкопана, котре називають обухівським Бабиним яром; місце літописної битви Володимира Мономаха з половцями;  а закінчується подорож над Дніпром, на легендарній Дівич-горі. Про все це мовиться у відповідних розділах путівника.

 

 Історична довідка

 

Змійові вали ‒ найвеличніше, а разом і найзагадковіше явище, котре дійшло до нас із глибин історії. Відома легенда розповідає, що колись під Києвом поселився лютий Змій Горинич. А оскільки в давнину всі Змії були людоїдами, то й почав той Горинич систематично винищувати населення міста. Та ще й виявився естетом, бо вибирав собі на обід киян виключно красивої вроди, чим завдавав немалої шкоди генофонду слов’янської столиці. Однак, як кажуть у народі, на всяку силу завжди знайдеться ще більша сила. Жив у ті часи в Києві неймовірний чоловік, котрий волові шкіри міг руками роздерти. І звали його за те Кожум’яка. На слізне прохання киян викликав Кожум’яка Змія Горинича на бій, переміг його та, впрігши в плуг, проорав кордон між слов’янами-землеробами і войовничим Степом. Там, за валом, і велено було Змієві жити. Щоправда, довго пожити той не встиг, бо після оранки напала на Горинича жахлива спрага, так що допався він до води і пив, голосно стогнучи, поки й не лопнув.  Річка, з якої він пив, стала відтоді зватися Стугною, а земляні вали, вивернуті плугом, називають Змійовими. Так каже легенда.

Про що ж насправді свідчать відомі з письмових джерел та з археологічних розкопок факти? За матеріалами істориків та археологів І. Фундуклея, В. Антоновича, А. Бугая, М. Кучери та інших можемо уявити собі масштаби споруд. Сягали вали висоти п’ятиповерхового будинку, ширина в основі доходила до 20 метрів, а обійти їх було нереально ‒ тяглися ці насипи на десятки кілометрів, впираючись одним кінцем у Дніпро, а другим ‒ у річку Ірпінь. Довжина валів на Київщині становила 800 км, а загальна по Україні ‒ до двох тисяч кілометрів. Для порівняння: Велика Китайська Стіна, збудована, як і наші вали, для оборони від кочівників, простягається на 8 тисяч км і має висоту до 8 метрів.

Основою для валів служила зложена з дерев’яних колод конструкція, яка спершу затрамбовувалася випаленою глиною, а потім землею. Підошва валу була настільки спресованою, що її не бере навіть плуг сучасного трактора. Вершину увінчувала кількаметрова дерев’яна загорожа. Додамо сюди глибокий рів перед валом, часом наповнений водою ближчої річки ‒ і маємо таке оборонне громаддя, якого ні об’їхати, ні перескочити кінна армада ворога просто не могла.

Найбільше суперечок викликає питання: хто і коли збудував Змійові вали?

Відповідь на нього ‒ це не лише історична цікавинка. Від неї залежить час утворення держави на наших теренах. Адже збудувати такого масштабу оборонні споруди могло лише суспільство з високим рівнем організації і централізованим управлінням.

Історики мають з цього приводу різні точки зору. Прихильники традиційної версії твердо переконані, що насипані вали за часів Київської Русі. Така версія була панівною, аж допоки за справу не взявся математик, доцент кафедри Київського педінституту Аркадій Бугай. Починаючи з 1961 року, він за сімнадцять літ обходив зі своїми студентами всі відомі на той час залишки Змійових валів, склав їх карту і головне ‒ за ініціативою цього ентузіаста був проведений радіовуглецевий аналіз дерев’яних каркасів, добутих зсередини земляних насипів. Це встановило їхній вік ‒ і породило сенсацію! Виявилося, що вали були споруджені на тисячоліття раніше, аніж вважалося доти.

На це були вагомі причини. У ту прадавню пору почалося в Європі глобальне похолодання. Десятки тисяч людей зрушили з насиджених місць і в пошуках землі обітованої прийшли на Дніпро. Історія знає це як Велике переселення народів. Наші предки протягом кількох століть мусили боронитися від степових зайд.

Київщина захищена вже самою природою: зі сходу її оберігав Дніпро, із заходу та півночі ріки Ірпінь, Здвиж, Тетерів, а з півдня цей трикутник замикали Стугна і південніше Рось. Посиливши валами природні перешкоди  і перекривши межиріччя, слов’янські племена зробили свої землі неприступними для кочівників з їх кінним військом, возами та стадами худоби.  Тому не дивно, що полчища гунів на чолі з жорстоким і непереможним Аттилою, котрого в Європі назвуть Бичем Божим, обійшли київські землі стороною. Не змогли прорватися в цей благодатний край і авари, хоча опісля спустошили не одну європейську країну. А поселення наших предків, котрі археологи відносять до того неспокійного часу, навіть не мали традиційних укріплень ‒ їх захищали Змійові вали.

Але тепер напрошується історичний висновок. Маємо припустити, що на Київщині ще за тисячу років до Русі вже існувало могутнє державне утворення, здатне провести такого масштабу роботи. Про детальнішу історію цієї держави нам невідомо тільки тому, що з писемних джерел збереглися від тих часів хіба що дощечки ще до кінця не оціненої Влесової книги.  

Так, завдяки Змійовим валам, історія нашої державності посувається в глибину віків на цілу тисячу років.

 

2.    Інформація для туристів.

 

Побувати на Змієвих валах можна в різний спосіб. Можна, наприклад, промчати по валу із Германівки до Трипілля на власному транспорті, зупиняючись час від часу, щоб вийти з автомобіля і відчути під ногами землю, де тисячу років тому лунали дзенькіт мечів і посвисти стріл.

Можна з товаришами пройти частину цього шляху з рюкзаком за плечима, або проїхати на велосипедах (див. Самостійний маршрут). В такому разі на околиці села Дерев’яна поповніть запаси води і за урочищем Розкопана на крутому схилі Трипільського плато зробіть привал. Звідси відкривається неповторний краєвид, котрий місцеві романтики називають Трипільською Венецією.

Готуючись до мандрівки по Змійових валах, треба взяти до уваги ще й наступне. Ніяких пам’ятних знаків, архітектурних чи ще якихось див Змійові вали вам не запропонують. Те ж з інфраструктурою. Коли заправити автомобіль можна біля повороту на с. Красне, то знайти на трасі кафе чи торгову точку буде проблематично. Більше того, під час мандрівки вам доведеться згадати слова Михайла Жванецького: «Щастя – це побачити туалет і встигнути до нього добігти». Дорога не передбачає для туристів такого щастя, окрім, звичайно, природних схованок у вигляді кущів та дерев.   На схилах трипільського плато, по котрому проляже ваш путь, є джерела питної води, але знайти їх без провідника буде важко.

Зате мандрівка Змійовими валами дасть вам дещо, чого ви ніколи не отримаєте іншим способом. Наш добрий знайомий Альберт Ейнштейн говорив: «Логіка приведе вас із пункту А в пункт Б. Уява приведе вас куди завгодно». Увімкнувши потужну силу своєї уяви, ви неодмінно відчуєте незримі струни, котрі єднають нас із предками. А енергетика Дівич-гори та унікальні краєвиди, які відкриваються з Трипільських кряжів, з надлишком компенсують вам відсутність матеріальних пам’яток. Зрештою, останні можна побачити і в будь-якому історичному музеї, чи не так?  

………

============