Весни солодкий живодайний дух
Повіяв лісом.
Де сніг залежався ‒ темніють мокрі плями.
Сліпуче сонце рветься крізь лапате
гілля сосни.
У теплім промені танцює мошкара.
Прозорі непомітні павутинки,
Посновані внизу поміж гілками,
Тремтять під вітром ‒
І відблиск сонця раз повз раз біжить
По кожній з них, мов спалахи веселки.
Ген із села ледь чутно долинає
Далеке звідси валування псів.
*****
