Михайло Карасьов. Рецензія на роман Вінграновського «Северин Наливайко».

Безперечно, Вінграновський ‒ велика постать в українській культурі. Але його роман «Наливайко» важко оцінити однозначно. На перший погляд це далеко не історичний роман в класичному розумінні цього слова. Освічений читач, який захотів би дізнатися тут щось нове чи цікаве про історичну епоху 17 століття, або про історичні персонажі цього часу, відкладе читання твору на двадцятій сторінці, бо нічого з переліченого у «Наливайкові» він не знайде. Романтичний стиль, перемішаний з гумором, ще б не став на заваді читанню, але сама суть того, про що пише Вінграновський, зводиться до авторських фантазій про переживання коника-цвіркунця, який випадково опинився на козакові в той момент, коли козак мчить у бій на ворога. Текст насичений психологічно невмотивованими екскурсами в історію Запоріжжя, Київської Русі, Данила Галицького і монголів. Подаються вони у вигляді розповіді знаючого козака своїм невігласам-товаришам, яка дуже нагадує параграф підручника з історії для 7 класу. Відомі історичні факти просто переказуються читачеві.

Але високочолого читача, який шукає в літературі не інформацію, а естетичну насолоду, твір Вінграновського може зацікавити своєю небуденністю. Емоційний світ письменника нуртує в романі. Його письмо дуже схоже на поетичне кіно Довженка (учнем якого, до речі, якийсь час був Вінграновський), і Параджанова. Кінознавець Лариса Брюховецька про таке кіно писала: ««Українське поетичне кіно як явище мистецьке – це вияв чітко визначеного світогляду, що випливає з укоріненості в рідну землю, яка годує людину. Тому це кіно означає спротив асиміляції (у випадку України – русифікації) та іншим нівеляційним процесам».

Вінграновський, використовуючи таке «укорінення», народжує своєрідний світ. Метелики, коники і коні, горобці і мухи, трава і сам Степ ‒ все те є персонажами роману поряд з козаками Наливайка. Це створює такий собі язичницький колорит, де людина лише частинка природи. З тої частинки час від часу вистрелюють історичні факти і нюанси історичних подій, смачно заправлені специфічним авторським баченням. В цьому проблема «Наливайка», але в цьому і його неповторність.