Крук.

 (брату).

Стоїть одвічна тиша понад лісом.

Незрушні сосни кронами у небі;

Берези білокорі розкинули урізнобіч гілля;

Малий дубок принишк в гущавині.

Закаркав крук.

У крику тім солодкий щем буття

На мить майнув луною між дерев.

Перехід.

Гілля враз заметлялося, тріщить,

І в мить одну, протяжну і останню,

Ламаючи гілки і підлісок навколо,

Упало дерево.

Коріння вивергло пісок із глибини.

Кругом лежать, руді й зеленокроні,

могутні і тонкі, одне на одному ‒

Повалені дерева.

Стирчить сухе гілляччя серед хвої.

В прогалинах по всьому бурелому

Зазеленіла молода трава.

Сліди дощу нічного

На ній краплинами  поблискують під сонцем.

********

Черепаха.

Маленьке серед лісу озерце,

Верба над плесом похилила довгі віти.

Мінливий подих вітру

Погнав водою сучкувату гілку

Із залишками струхлої кори.

З води на гілку лізе черепаха.

Неспішно лапкою вчепилася за стовбур,

Вмостилася.

Брунатно-зеленавий її панцир,

Розділений на симетричні долі,

Поблискує на сонці.

На довгій шиї гостра голова

До сонця витяглася і застигла в млості.

У глибині води, мов тінь, майнула риба.

*****