четвер, 4 червня 2020 р.

Пригода.


Упала шишка з дерева в траву.
Пташки щебечуть.
З-за хмари вийшло сонце ‒
Рухлива тінь пробігла між дерев.

І павучок чимдуж від тої тіні
Втікає по шишках і по траві
На стовбур дерева.
Сховався від незнаної загрози.
Принишк.

Крізь віти світить віковічне сонце.

понеділок, 11 травня 2020 р.

Жучок.

Жучок на гілці сосновій
Завмер, чекаючи сонця.

Поволі
Тінь прохолодна
тане у літній тепліні.

*   *   *   

. . . . .


Душа метеликом злетіла
У мить, коли мене не стало.
В ту мить, коли не стало світу,
Метелик тихо промайнув.

*    *    *



вівторок, 21 квітня 2020 р.

Крук.

 (брату).

Стоїть одвічна тиша понад лісом.

Незрушні сосни кронами у небі;
Берези білокорі розкинули урізнобіч гілля;
Малий дубок принишк в гущавині.

Закаркав крук.

У крику тім солодкий щем буття
На мить майнув луною між дерев.







середа, 15 квітня 2020 р.

Перехід.


Гілля враз заметлялося, тріщить,
І в мить одну, протяжну і останню,
Ламаючи гілки і підлісок навколо,
Упало дерево.
Коріння вивергло пісок із глибини.

Кругом лежать, руді й зеленокроні,
могутні і тонкі, одне на одному ‒
Повалені дерева.

Стирчить сухе гілляччя серед хвої.
В прогалинах по всьому бурелому
Зазеленіла молода трава.

Сліди дощу нічного
На ній краплинами  поблискують під сонцем.

********


пʼятниця, 10 квітня 2020 р.

Черепаха.

Маленьке серед лісу озерце,
Верба над плесом похилила довгі віти.

Мінливий подих вітру
Погнав водою сучкувату гілку
Із залишками струхлої кори.

З води на гілку лізе черепаха.
Неспішно лапкою вчепилася за стовбур,
Вмостилася.

Брунатно-зеленавий її панцир,
Розділений на симетричні долі,
Поблискує на сонці.
На довгій шиї гостра голова
До сонця витяглася і застигла в млості.

У глибині води, мов тінь, майнула риба.

*****



понеділок, 30 березня 2020 р.

Там, де живе дубок.



Серед могутніх стовбурів соснових
Дубок розкинув віти навсібіч.
Сухе торішнє листя устелило
Навколо землю. Виткнулись між листям
Ріденькі стебла свіжої трави.

Ген там, за пагорбом, народжується вітер
І мчить верхів’ями. Все наростає гул,
Під вітром захитались
У небі сосни.
Заворушилось листя і побігло,
Чіпляючись об зілля де-не-де.

Пронісся вітер і одвічна тиша
Запала знов у нетрях лісових.