Черепаха.

Маленьке серед лісу озерце,

Верба над плесом похилила довгі віти.

Мінливий подих вітру

Погнав водою сучкувату гілку

Із залишками струхлої кори.

З води на гілку лізе черепаха.

Неспішно лапкою вчепилася за стовбур,

Вмостилася.

Брунатно-зеленавий її панцир,

Розділений на симетричні долі,

Поблискує на сонці.

На довгій шиї гостра голова

До сонця витяглася і застигла в млості.

У глибині води, мов тінь, майнула риба.

*****